звілглість
зві́лглість
Ості, ж., інд.-авт. Те саме, що волога.
І зойк повис серед дерев,
упав об кручу і – в проваль
холодну звілглість — у проваль
розхитану многоголосість. (Т.1, кн.2:157).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me