зимно

розм. Присл. до зимний – холодний.

І зимно як! І зоряно! Плечима

жіночими здвигне,

чоло підносить... (ЧТ:62).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зимно — зи́мно 1 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. зи́мно 2 іменник середнього роду холод діал. Орфографічний словник української мови
  2. зимно — Зи́мно, ім. Холод. З Риму доносять, що мешканців міст обгортає розпука, бо не мають ніякої захорони перед зимном (Б., 1895, 6, 4); Сильні вітри завше приносять зміну верем я, они або розганяють дощові хмари... Українська літературна мова на Буковині
  3. зимно — I розм. 1》 Присл. до зимний 1), 2), 4), 5). 2》 у знач. присудк. сл. Про наявність холоду, низької температури повітря. 3》 у знач. присудк. сл., кому, рідко в що. Про відчуття холоду ким-небудь. II -а, с., діал. Холод. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зимно — зи́мно холодно (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. зимно — Зимне тепло, як мачушине добро. Як зимовим теплом не нагрієшся, так і від мачухи не дочекаєшся доброти. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. зимно — Холод, холодно Словник застарілих та маловживаних слів
  7. зимно — ні га́ряче ні зи́мно кому. Кому-небудь все байдуже, немає зацікавлення в чому-небудь. Кому “ні гаряче ні зимно” від думки про можливість інших, справедливіших або тяжчих форм життя людськості, той краще б не брався до пера... Фразеологічний словник української мови
  8. зимно — ЗИ́МНО¹ , розм. 1. Присл. до зи́мний 1, 2, 4, 5. Вітерок зимно студить, стиха шепоче, журбу в полі розвіває… (Вас., І, 1959, 184); Райдугою барв розписала осінь канівські схили, постуденіли і потемніли Дніпрові води... Словник української мови в 11 томах