золотокінва

золотокі́нва

И, ж., інд.-авт. Похідне від золотий і кінва.

Золотокінва — пади-но,

спади з лиця в глиб-синь-серця. (П-2:191).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me