клейтух

кле́йтух

А, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула.

Цілику вірний — поціляй,

аби любов, як клейтух, стухла. (Т.1, кн.2:44).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клейтух — кле́йтух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клейтух — -а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клейтух — КЛЕ́ЙТУХ, а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті і т. ін. для забивання заряду у вогнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. – Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (О. Словник української мови у 20 томах
  4. клейтух — Кле́йтух і рідше кли́нтух, -ха кли́нтух і звичайно кле́йтух, -ха Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. клейтух — КЛЕ́ЙТУХ, а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (Довж. Словник української мови в 11 томах
  6. клейтух — Кле́йтух, -ха м. Пыжъ. Харьк. г. Словник української мови Грінченка