клейтух
кле́йтух
А, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула.
Цілику вірний — поціляй,
аби любов, як клейтух, стухла. (Т.1, кн.2:44).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клейтух — кле́йтух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- клейтух — -а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клейтух — КЛЕ́ЙТУХ, а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті і т. ін. для забивання заряду у вогнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. – Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (О. Словник української мови у 20 томах
- клейтух — Кле́йтух і рідше кли́нтух, -ха кли́нтух і звичайно кле́йтух, -ха Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клейтух — КЛЕ́ЙТУХ, а, ч. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (Довж. Словник української мови в 11 томах
- клейтух — Кле́йтух, -ха м. Пыжъ. Харьк. г. Словник української мови Грінченка