косопис
косо́пис
У, ч., інд.-авт. Похідне косо і писати.
Несамовито-синій вороновий
розкрилений косопис напівкільний —
душі твоєї витлілі окрушини –
з кального сонця приспадає тихо... (ЗД: 140).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me