1. Словник поетичної мови Василя Стуса

кочет

ко́чет

А, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла.

Скриплять од вітру старі кочети.

А ген на озері чотири квітнуть вирви. (Т.1, кн.2:222);

Де ти хвиля, де той Стікс спасенний,

кочети блаженні не скриплять,

тільки ночі бовваніють стели,

літери на стелах хлюпостять. (П-2:218-219).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кочет — ко́чет іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кочет — -а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кочет — КО́ЧЕТ, а, ч. Пристосування на човні для кріплення весла; гніздо для весла. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді. Бабайки тихо ворушились в кочетах (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кочет — КО́ЧЕТ, а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді. Бабайки тихо ворушились в кочетах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. кочет — Ко́чет, -та и ко́четь, -тя м. 1) Колышекъ на концѣ граділя, на который надѣвается деревянное кольцо, соединяющее плугъ и колішню. Чуб. VII. 399. 2) Въ лодкѣ: кочетокъ, каждый изъ двухъ колышковъ, въ которыхъ ходятъ весло. Мнж. 179. Словник української мови Грінченка