1. Словник української мови в 11 томах

кочет

КО́ЧЕТ, а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла.

Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді. Бабайки тихо ворушились в кочетах (Н.-Лев., II, 1956, 227);

Весла без діла лежали в кочетах, бо посудину несло водою і без того надто хутко (Панч, Гомон. Україна, 1954, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кочет — ко́чет іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кочет — -а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кочет — А, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла. Скриплять од вітру старі кочети. А ген на озері чотири квітнуть вирви. (Т.1, кн.2:222); Де ти хвиля, де той Стікс спасенний, кочети блаженні не скриплять, тільки ночі бовваніють стели, літери на стелах хлюпостять. (П-2:218-219). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. кочет — КО́ЧЕТ, а, ч. Пристосування на човні для кріплення весла; гніздо для весла. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді. Бабайки тихо ворушились в кочетах (І. Словник української мови у 20 томах
  5. кочет — Ко́чет, -та и ко́четь, -тя м. 1) Колышекъ на концѣ граділя, на который надѣвается деревянное кольцо, соединяющее плугъ и колішню. Чуб. VII. 399. 2) Въ лодкѣ: кочетокъ, каждый изъ двухъ колышковъ, въ которыхъ ходятъ весло. Мнж. 179. Словник української мови Грінченка