1. Словник української мови в 11 томах

кочовий

КОЧОВИ́Й, а́, е́. Який кочує (про народ, плем’я тощо); мандрівний.

Півтори тисячі років тому заявляються у приазовських степах грецькі факторії, висунуті для торгівлі з кочовими народами (Дмит., Наречена, 1959, 23);

Всі вони [скіфи] були об’єднані під владою сильних кочових племен (Іст. СРСР, І, 1956, 15);

// Власт. кочовикам; неосілий.

Всі листи від 1877 до 1881 р. пропали в тривожних роках мого кочового життя (Фр., XVI, 1955, 366);

// Признач. для проживання кочовиків.

Кочовий намет;

// Пов’язаний з частою зміною пасовища, місця годівлі (про тварин, птахів).

Відгіннопасовищне тваринництво прийшло на зміну кочовому (Ек. геогр. СРСР, 1957, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кочовий — кочови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кочовий — (спосіб життя) мандрівний, неосілий, циганський. Словник синонімів Караванського
  3. кочовий — [кочовий] м. (на) -вому/-чоув'ім, мн. -чоув'і Орфоепічний словник української мови
  4. кочовий — -а, -е. Який кочує (про народ, плем'я тощо); мандрівний. || Власт. кочовикам; неосілий. || Признач. для проживання кочовиків. Кочовий намет. || Пов'язаний з частою зміною пасовища, місця годівлі (про тварин, птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кочовий — КОЧОВИ́Й, а́, е́. 1. Який кочує (про народ, плем'я і т. ін.); мандрівний. Півтори тисячі років тому з'являються у приазовських степах грецькі факторії, висунуті для торгівлі з кочовими народами (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. кочовий — БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм. Словник синонімів української мови