крайчас

крайча́с

У, ч., інд.-авт. Похідне від край і час.

Що б то нам

посовгнути – ці межигони часу,

марудні межигони живоття,

коли змарнілі постаті снаги,

ці бурі пристрастей попопелілих,

раптово окотилися на нас.

І хочеться сягнути за крайчасу,

за прапервні. (П-1:57).