крайсебе

крайсебе́

інд.-авт. Похідне від край і себе.

Оце і є бажаний край душі,

з якого вільно бачити крайсвіту,

вже й за крайсебе можеш зазирнути... (ЧТ:51);

І не зайти за дальні далечі.

І за крайсебе не зайти. (П-1:96).