крайокрай

крайо́край

Крайокраю, ч., інд.- авт. Похідне від край і край.

З крайокраю, з цієї високості,

пади, згорнувши крила, до долин... (П-1:40);

Єси ти за крайокраєм, чаїшся

од мого неоговтаного погляду... (П-1:91).