1. Словник поетичної мови Василя Стуса

кітва

кі́тва

Кітви, ж., мор. Якір.

І ніде зупинитися на рейді

і кітву кинути, і переждати

своє бажання... (ЧТ:134).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кітва — кі́тва́ іменник жіночого роду якір Орфографічний словник української мови
  2. кітва — див. якір Словник синонімів Вусика
  3. кітва — кітви, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за ґрунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кітва — КІ́ТВА́, кі́тви́, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за ґрунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  5. кітва — Я́КІР (пристрій для утримання на місці суден, плавучих маяків тощо), КІТВА́, КІТВИ́ЦЯ, КІ́ШКА (невеликий пристрій такого типу). Судно потрапило в сильний шторм і, зірвавшись з якоря, трохи не загинуло в морі (з науково-популярної літератури)... Словник синонімів української мови
  6. кітва — Кі́тва́, -ви́; кі́тви, кі́тов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кітва — КІ́ТВА́, кі́тви́, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за грунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір. Сірий велетень стоїть на двох кітвах і чотирьох стальних тросах (Донч., II, 1956, 83). Словник української мови в 11 томах
  8. кітва — Кітва, -ви ж. Якорь. ум. кітвиця. Словник української мови Грінченка