кіраса

кіра́са

И, ж., іст. 1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2. У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях частина парадного одягу деяких гвардійських полків.

А наїде феска яка,

а наскочить синя кіраса —

полонитимуть харпака

смертним прасом. (ЗД:142).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіраса — кіра́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кіраса — -и, ж., іст. 1》 Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2》 У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях – частина парадного одягу деяких гвардійських кавалерійських полків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кіраса — Бронегрудник Словник чужослів Павло Штепа
  4. кіраса — КІРА́СА, и, ж., іст. 1. Металеві лати, що захищали груди й спину воїна від ударів холодною зброєю. У могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. кіраса — кіра́са (франц. cuirasse, від cuir – шкіра) металеві лати, що їх одягали на спину й груди для захисту від ударів холодною зброєю. До початку 20 ст. збереглися в кавалерії деяких армій як частина парадної форми. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кіраса — КІРА́СА, и, ж., іст. 1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. В могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах