кіраса
кіра́са
И, ж., іст. 1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2. У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях частина парадного одягу деяких гвардійських полків.
А наїде феска яка,
а наскочить синя кіраса —
полонитимуть харпака
смертним прасом. (ЗД:142).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіраса — кіра́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кіраса — -и, ж., іст. 1》 Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2》 У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях – частина парадного одягу деяких гвардійських кавалерійських полків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіраса — Бронегрудник Словник чужослів Павло Штепа
- кіраса — КІРА́СА, и, ж., іст. 1. Металеві лати, що захищали груди й спину воїна від ударів холодною зброєю. У могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- кіраса — кіра́са (франц. cuirasse, від cuir – шкіра) металеві лати, що їх одягали на спину й груди для захисту від ударів холодною зброєю. До початку 20 ст. збереглися в кавалерії деяких армій як частина парадної форми. Словник іншомовних слів Мельничука
- кіраса — КІРА́СА, и, ж., іст. 1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. В могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах