кіраса
КІРА́СА, и, ж., іст.
1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї.
В могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 144);
Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії в залізних кірасах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 211).
2. У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях — частина парадного одягу деяких гвардійських кавалерійських полків.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кіраса — кіра́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кіраса — -и, ж., іст. 1》 Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2》 У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях – частина парадного одягу деяких гвардійських кавалерійських полків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіраса — Бронегрудник Словник чужослів Павло Штепа
- кіраса — И, ж., іст. 1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. 2. У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях частина парадного одягу деяких гвардійських полків. А наїде феска яка, а наскочить синя кіраса — полонитимуть харпака смертним прасом. (ЗД:142). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кіраса — КІРА́СА, и, ж., іст. 1. Металеві лати, що захищали груди й спину воїна від ударів холодною зброєю. У могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- кіраса — кіра́са (франц. cuirasse, від cuir – шкіра) металеві лати, що їх одягали на спину й груди для захисту від ударів холодною зброєю. До початку 20 ст. збереглися в кавалерії деяких армій як частина парадної форми. Словник іншомовних слів Мельничука