1. Словник поетичної мови Василя Стуса

мантачити

манта́чити

Чу, -чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою.

І вже Василь

іде між косарями, переступає, як малий

ведмедик, сам косу клепле і мантачить

сам... (П-2:221).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мантачити — Крутити, шахраювати, пліткувати [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. мантачити — манта́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. мантачити — див. ГОСТРИТИ. Словник синонімів Караванського
  4. мантачити — див. бити; обманювати Словник синонімів Вусика
  5. мантачити — -чу, -чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мантачити — МАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (М. Словник української мови у 20 томах
  7. мантачити — манта́чити витрачати марно, нерозумно (майно, гроші)(м, ср, ст)|| = протринькувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. мантачити — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. Словник синонімів української мови
  9. мантачити — МАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  10. мантачити — Мантачити, -чу, -чиш гл. 1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у. 2) Тратить, мотать. Словник української мови Грінченка