межигони

межиго́ни

Ів, мн., інд.-авт. Похідне від межи і гін (пор. межиріччя, межигір'я).

Що б то нам

посовгнути – ці межигони часу,

марудні межигони живоття,

коли змарнілі постаті снаги,

ці бурі пристрастей попопелілих,

раптово окошилися на нас.

І хочеться сягнути за крайчасу,

за прапервні. (П-1:57).