мурин

А, ч., рідко. Те саме, що негр.

Старанно вишаруваний вождь —

чорний і лискучий, як мурин із Гани,

мовчки дякує,

мовчки вибачає святотатство... (П-2:47).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурин — Му́рин, мури́нський: Мури́н: — мавр, мавританський [47] — мавр; в другому значенні — взагалі люди з темною шкірою [XIX] Напевно знаєм те тільки, що в початках історичної доби, яких 4000 літ тому назад, рід людський вже ділиться на раси так само... Словник з творів Івана Франка
  2. мурин — му́рин іменник чоловічого роду, істота негр рідко Орфографічний словник української мови
  3. мурин — Негр, як ім. чорний. Словник синонімів Караванського
  4. мурин — -а, ч., рідко. Те саме, що негр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мурин — МУ́РИН, а, ч., рідко. Те саме, що негр. Мурин ніколи білим .. не буде (Номис); Коли гляну, а якісь два мурини тягнуть Євлогія геть у якісь дебрі (І. Франко); Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами, де чатував його знайомий воротар-мурин (З. Словник української мови у 20 томах
  6. мурин — му́рин негр (ср, ст) ◊ те́мно як у му́рина по чорній ка́ві дуже темно; зовсім нічого не видно (ст): – Темно як у мурина по чорній каві, – подумав Василь Баліцький, – але краще розбити собі писок до пня в лісі, ніж горіти там, як свічка... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мурин — НЕГР, ЧОРНОШКІ́РИЙ, ЧО́РНИЙ перев. мн., МУ́РИН заст., АРА́П заст. — А Бічер-Стоу хіба своїми творами не зворушила ліберальну думку цілого світу і не спричинилась до роз'ярмлення негрів? (О. Словник синонімів української мови
  8. мурин — Му́рин, -на; -рини, -нів (негр) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мурин — МУ́РИН, а, ч., рідко. Те саме, що негр. Мурин ніколи білим.. не буде (Номис, 1864, № 6154); Коли гляну, а якісь два мурини тягнуть Євлогія геть у якісь дебрі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. мурин — Мурин, -на м. 1) Мавръ. Отелло, венецький мурин. (Шекспірові твори... поперекладав П. Куліш. І). 2) Кличка собаки. Вх. Лем. 436. Словник української мови Грінченка