накрик
на́крик
У, ч., інд.-авт. Похідне від крик.
Отой прощальний змах тонкоголосий
тремтливої руки, той голий накрик —
пункти рами — щербати й яр, той пагорб —
яким зигзагом путь тобі значив? (П-1:124).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me