овид

о́вид

У, ч., рідко. Обрій, виднокруг.

Душе, відшукуй власний слід,

де знані всі стежки,

імла заткала весь овид,

гримкочуть потоки... (ЧТ: 135).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овид — о́вид іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. овид — див. ОБРІЙ. Словник синонімів Караванського
  3. овид — див. обрій Словник синонімів Вусика
  4. овид — -у, ч., рідко. Обрій, виднокруг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. овид — О́ВИД, у, ч. Те саме, що о́брій 1, 2. Перед нами, на далекому овиді, виринає з-за збіжжя кілька їздців (Мирослав Ірчан); Було видно, як білий-білий лайнер зникає на синьому-синьому овиді (В. Словник української мови у 20 томах
  6. овид — о́вид обрій (ст): Гучний досі відгомін грому, що гуркотів десь, ставав щораз тихіший і відходив на овиді з чорними хмарами (Ярославська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. овид — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Словник синонімів української мови
  8. овид — О́ВИД, у, ч., рідко. Обрій, виднокруг. Перед нами, на далекому овиді, виринає з-за збіжжя кілька їздців (Ірчан, І, 1958, 288); Не з одного якогось боку підходить він [О. Словник української мови в 11 томах