1. Словник поетичної мови Василя Стуса

отава

ота́ва

И, ж. Трава, що відростає на місці скошеної.

Так явно світ тобі належать став,

що вражений дарованим багатством

оцього дня, відчув, як святотатство:

блукати лісом, лонами отав

топтати ряст, аби спізнати в горі

наближення своїх гріховних прав. (ЧТ:158).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отава — ота́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. отава — див. трава Словник синонімів Вусика
  3. отава — -и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної або після випасання худоби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отава — ОТА́ВА, и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); Аж третього вечора пішов Юзько до хати по сердаки, бо знов коні мали випасатися по скошеній отаві (О. Словник української мови у 20 томах
  5. отава — Трава, що відросла після скошування або випасу худоби; використовується на сіно, зелений корм, силос. Універсальний словник-енциклопедія
  6. отава — Ота́ва, -ви; ота́ви, ота́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. отава — ОТА́ВА, и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Шевч., І, 1963, 94); Аж третього вечора пішов Юзько до хати по сердаки, бо знов коні мали випасатися по скошеній отаві (Коб. Словник української мови в 11 томах
  8. отава — Отава, -ви ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. І. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч. Словник української мови Грінченка