1. Словник поетичної мови Василя Стуса

плиска

И, ж., орн. Перелітний невеличкий птах з рухливим довгим хвостом; живе біля водойм.

Горобчик цвіркнув на бантині.

І плиски білоногий злет,

і сніг останній — синій-синій,

і перегуда-очерет. (П-1:105).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плиска — пли́ска іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. плиска — -и, ж. Перелітний невеликий птах з рухливим довгим хвостом; живе біля водойм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плиска — Пли́ска, -ски, -сці; пли́ски, -сок (пт.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. плиска — ПЛИ́СКА, и, ж. Перелітний невеликий птах родини плискових з рухливим довгим хвостом; живе біля водойм. В ятір залізла жовта плиска – легка, грайлива і весела пташка (О. Копиленко). Словник української мови у 20 томах
  5. плиска — ПЛИ́СКА, и, ж. Перелітний невеликий птах з рухливим довгим хвостом; живе біля водойм. В ятір залізла жовта плиска — легка, грайлива і весела пташка (Коп., Як вони.., 1961, 80). Словник української мови в 11 томах
  6. плиска — Плиска, -ки ж. Птица: а) Motacilla, трясогузка. Вх. Пч. II. 12. б) — біла. Motacilla alba. Вх. Пч. II. 13. в) — жовта. Мо tacilla flava. Вх. Пч. II. 13; г) = лисак 4. Вх. Пч. І. 16; II, 11. Ми були в ліску да поймали плиску чорную да чубатую. Грин. III. 442. Словник української мови Грінченка