подир

по́дир

А, ч. Довга риза старозавітних священиків.

Діти сплять.

А той, що в довгому подирі,

з усіх кутків зорить, як тать. (П-1:131).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me