позапростір
позапро́стір
Стору, ч., інд.-авт. Похідне від поза і простір — той, що перебуває поза простором.
Як вікна в позапростір, позачас,
за мури німоти і всепокори,
так світяться свічада, світлом хорі,
і пильно задивляються крізь нас
у сяйва... (П-1:66).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me