позапростір

позапро́стір

Стору, ч., інд.-авт. Похідне від поза і простір — той, що перебуває поза простором.

Як вікна в позапростір, позачас,

за мури німоти і всепокори,

так світяться свічада, світлом хорі,

і пильно задивляються крізь нас

у сяйва... (П-1:66).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me