позачас

позача́с

У, ч., інд.-авт. Похідне від поза і час — той, що перебуває поза часом.

Як вікна в позапростір, позачас,

за мури німоти і всепокори,

так світяться свічада, світлом хорі,

і пильно задивляються крізь нас

у сяйва... (П-1:66).