1. Словник поетичної мови Василя Стуса

покотьоло

покотьо́ло

А, с. Дерев'яна дитяча іграшка, що мас форму обруча.

О покотьоло губ, і рук, і ніг,

о вовча хіть і острахи ягнятка! (ЗД:113);

Бредуть берези, калюжі, сонця —

і в покотьолі провесни шаленім

ти — з себе скалок. (ЗД: 129).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покотьоло — покотьо́ло іменник чоловічого роду дерев'яна дитяча іграшка, що має форму обруча Орфографічний словник української мови
  2. покотьоло — див. коло Словник синонімів Вусика
  3. покотьоло — -а, с. Дерев'яна дитяча іграшка, що має форму обруча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покотьоло — ПОКОТЬО́ЛО, а, с. Дерев'яна дитяча іграшка, що має форму обруча. Тільки-но Серпень повернув за ріг, у бічну вуличку, як йому назустріч викотилось туге покотьоло (Ю. Мушкетик); * У порівн. Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. покотьоло — ОБРУ́Ч (зігнута кільцем металева, дерев'яна і т. ін. смуга, штаба), О́БІД, ПОКОТЬО́ЛО (іграшка у вигляді такого обруча). Виноградарі ладнають Обручі на бочки винні (М. Нагнибіда); Серед хати біля кобилиці дід.. стругав обід (П. Панч). Словник синонімів української мови
  6. покотьоло — ПОКОТЬО́ЛО, а, с. Дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча. Тільки-но Серпень повернув за ріг, у бічну вуличку, як йому назустріч викотилось туге покотьоло (Мушк., День.., 1967, 118); *У порівн. Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою (Мирний, IV, 1955, 321). Словник української мови в 11 томах