1. Словник поетичної мови Василя Стуса

полик

А, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. // Поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника і т.ін.

Ще пахне сонцем біла стежка,

медами пахне сон лугів,

і пахне юністю мережка

червоно-чорних поликів. (П-1:104);

Жила-була: ходила на базар,

по поликах водила прошви карі,

корову одлучала од отари

і ввечері, коли чадний ліхтар

ванькир освітлював — місила свиням

полову житню й білі буряки. (П-2:261).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полик — I п`олик-а, ч. Зменш. до піл. II пол`ик-а, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. || Поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полик — по́лик іменник чоловічого роду піл, нари поли́к іменник чоловічого роду наплічник діал. Орфографічний словник української мови
  3. полик — ПОЛИ́К, а́, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. В жіночій сорочці вишивали полики, підопліччя, чохли, поділ (з наук. літ.); [Оксана:] Поки паламар збереться ударити в дзвін, то я й полика дошию (М. Словник української мови у 20 томах
  4. полик — ПО́ЛИК, а, ч. Зменш. до піл. Біля полика, на якому він лежав, сиділа незнайома чорнява молодиця (Баш, Проф. Буйко, 1946, 18); На полику спить старший син Сандер (Шиян, Переможці, 1950, 6). ПОЛИ́К, а́, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. Словник української мови в 11 томах
  5. полик — По́лик, -ка ж. ум. отъ піл. --------------- Поли́к, -ка м. Вышитые наплечники женской сорочки. КС. 1893. V. 281. В кожної сорочки з поликами. Св. Л. 2. Полики шовкові лосняють, літа мої минають. Чуб. V. 1093. Словник української мови Грінченка