полик

Значення в інших словниках

1. полик — А, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. // Поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника і т.ін. Ще пахне сонцем біла стежка, медами пахне сон лугів, і пахне юністю мережка червоно-чорних поликів. Словник поетичної мови Василя Стуса
2. полик — по́лик іменник чоловічого роду піл, нари поли́к іменник чоловічого роду наплічник діал. Орфографічний словник української мови
3. полик — ПОЛИ́К, а́, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. В жіночій сорочці вишивали полики, підопліччя, чохли, поділ (з наук. літ.); [Оксана:] Поки паламар збереться ударити в дзвін, то я й полика дошию (М. Словник української мови у 20 томах
4. полик — ПО́ЛИК, а, ч. Зменш. до піл. Біля полика, на якому він лежав, сиділа незнайома чорнява молодиця (Баш, Проф. Буйко, 1946, 18); На полику спить старший син Сандер (Шиян, Переможці, 1950, 6). ПОЛИ́К, а́, ч., діал. Верхня частина рукава сорочки. Словник української мови в 11 томах
5. полик — По́лик, -ка ж. ум. отъ піл. --------------- Поли́к, -ка м. Вышитые наплечники женской сорочки. КС. 1893. V. 281. В кожної сорочки з поликами. Св. Л. 2. Полики шовкові лосняють, літа мої минають. Чуб. V. 1093. Словник української мови Грінченка