поренчата

поренча́та

Чат, мн., діал. Поручні, бильця.

Що не сподівався, недовірку,

лиха ждав, а не хотів добром.

Потім ще й поріг переступила

сперлась об поренчата й мовчить. (П-2:150-151).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поренчата — поренча́та множинний іменник поручні, бильця діал. Орфографічний словник української мови
  2. поренчата — -чат, мн., діал. Поручні, бильця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поренчата — ПОРЕНЧА́ТА, ча́т, мн., діал. Поручні, бильця. Троє молодих людей сидять на поренчатах, що одділяють море од вулиці (М. Коцюбинський); Дівчина перейшла через греблю, ступила на місток на лотоках, сперлась на поренчата й задивилась не так на воду... Словник української мови у 20 томах
  4. поренчата — ПО́РУЧНІ (невисока огорожа по краях містка, балкона, сходів тощо), БИ́ЛЬЦЯ, ПОРУ́ЧЧЯ, ПЕРИ́ЛА рідко, ПОРУЧА́ТА заст., ПОРЕНЧА́ТА заст. Вони стояли на містку, на довгім-довгім містку з залізними поручнями, дивились одне на одного (Ю. Словник синонімів української мови
  5. поренчата — ПОРЕНЧА́ТА, ча́т, мн., діал. Поручні, бильця. Троє молодих людей сидять на поренчатах, що одділяють море од вулиці (Коцюб., II, 1955, 427); Дівчина перейшла через греблю, ступила на місток на лотоках, сперлась на поренчата й задивилась не так на воду... Словник української мови в 11 томах
  6. поренчата — Поренчата, -чат с. Перила. Лохв. у. Левиц. Пов. 328. Словник української мови Грінченка