потаймир
У, ч., інд.-авт. Інший вимір, інший світ.
Високі думи промайнули,
в потаймиру — водовир
стражденних літ. (ЗД:84);
і десь там гасне потаймир,
а між торосами крижин
я сам-один і враг-вражин... (П-2:15).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me