потаймир

У, ч., інд.-авт. Інший вимір, інший світ.

Високі думи промайнули,

в потаймиру — водовир

стражденних літ. (ЗД:84);

і десь там гасне потаймир,

а між торосами крижин

я сам-один і враг-вражин... (П-2:15).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me