посторонок

посторо́нок

Нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком.

Світ збожеволів і рве посторонки румак.

Нагло розскочився обрій. (П-2:125).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посторонок — Посторо́но́к: — шворка, мотуз, частина кінської упряжі [51] Словник з творів Івана Франка
  2. посторонок — посторо́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. посторонок — Посторо́нок. Мотузок. “Се воно вже так мало бути!“ — подумав собі Івоніка поважно. [...] Взяв на себе киптар, поверх того старий сердак, скрутив із соломи посторок, обперезався ним і, засунувши на голову стару високу шапку, перехрестився... Українська літературна мова на Буковині
  4. посторонок — -нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. || розм. Узагалі мотузка, тасьма тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посторонок — ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (О. Словник української мови у 20 томах
  6. посторонок — Посторо́нок, -ро́нка; -ро́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. посторонок — ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з’єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (Стор. Словник української мови в 11 томах