1. Словник української мови в 11 томах

посторонок

ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з’єднує в упряжці хомут з орчиком.

В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (Стор., І, 1957, 192);

Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника (Ю. Янов., II, 1954, 217);

Данилко гукнув на коней, ті натягли посторонки, врізався плуг у землю, і пролягла перша незаможницька борозна по колишній глитайській ниві (Цюпа, Три явори, 1958, 32);

Посторонки бувають сиром’ятні, канатні та тасьмяні (Конярство, 1957, 182);

// розм. Узагалі мотузка, тасьма тощо.

Малі хлопці виглядали купами з вікон дзвіниці, ждали черги, щоб останній раз потягти «хвалу божу за хвіст», цебто дзвони за посторонки, та погратись дзвонами (Н.-Лев., III, 1956, 105);

Взяв на себе [Івоніка] киптар, поверх того старий сердак, скрутив із соломи посторонок, обперезався ним і, засунувши на голову стару високу шапку, перехрестився, закинув мішок на плечі і, взявши бук у руки, пішов (Коб., II, 1956, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посторонок — Посторо́но́к: — шворка, мотуз, частина кінської упряжі [51] Словник з творів Івана Франка
  2. посторонок — посторо́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. посторонок — Посторо́нок. Мотузок. “Се воно вже так мало бути!“ — подумав собі Івоніка поважно. [...] Взяв на себе киптар, поверх того старий сердак, скрутив із соломи посторок, обперезався ним і, засунувши на голову стару високу шапку, перехрестився... Українська літературна мова на Буковині
  4. посторонок — -нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. || розм. Узагалі мотузка, тасьма тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посторонок — Нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. Світ збожеволів і рве посторонки румак. Нагло розскочився обрій. (П-2:125). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. посторонок — ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (О. Словник української мови у 20 томах
  7. посторонок — Посторо́нок, -ро́нка; -ро́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)