1. Словник поетичної мови Василя Стуса

притуга

И, ж., інд.-авт. Похідне від туга.

...що не рядок — то самота жіноча,

притуга, біль, і гіркота, і злидні... (ЧТ:101).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притуга — приту́га іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. притуга — див. біда Словник синонімів Вусика
  3. притуга — -и, ж., рідко. Скрутне становище; горе, біда. || Почуття скорботи, тяжкої туги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. притуга — ПРИТУ́ГА, и, ж., розм. Скрутне становище; горе, біда. – Одно в нас товариство, одним дишемо духом, та чи покинемо ж товариша в притузі великій? (Б. Грінченко); Хто може тоді жартувать, коли люд Од горя й притуги німує (В. Словник української мови у 20 томах
  5. притуга — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
  6. притуга — ПРИТУ́ГА, и, ж., рідко. Скрутне становище; горе, біда. — Одно в нас товариство, одним дишемо духом, та чи покинемо ж товариша в притузі великій? (Гр., II, 1963, 485); Хто може тоді жартувать, коли люд Од горя й притуги німує (Сам. Словник української мови в 11 томах
  7. притуга — Притуга, -ги ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Ном. № 5839. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Чуб. V. 461. Словник української мови Грінченка