1. Словник української мови в 11 томах

притуга

ПРИТУ́ГА, и, ж., рідко. Скрутне становище; горе, біда.

— Одно в нас товариство, одним дишемо духом, та чи покинемо ж товариша в притузі великій? (Гр., II, 1963, 485);

Хто може тоді жартувать, коли люд Од горя й притуги німує (Сам., І, 1958, 64);

[Біснуватий:] В притузі треба знать усячину, і дороги щоб не питаться (Тич., II, 1947, 82);

// Почуття скорботи, тяжкої туги.

Серденько біднесеньке сповнене туги та ще гіркої притуги (Вовчок, І, 1955, 321);

Дівчата цілу зиму пряли, не звичайно собі пряли, як баби чи матері при каганцях із притугою нужденну сорочку собі напрядали (Горд., Дівчина.., 1954, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притуга — приту́га іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. притуга — див. біда Словник синонімів Вусика
  3. притуга — -и, ж., рідко. Скрутне становище; горе, біда. || Почуття скорботи, тяжкої туги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. притуга — И, ж., інд.-авт. Похідне від туга. ...що не рядок — то самота жіноча, притуга, біль, і гіркота, і злидні... (ЧТ:101). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. притуга — ПРИТУ́ГА, и, ж., розм. Скрутне становище; горе, біда. – Одно в нас товариство, одним дишемо духом, та чи покинемо ж товариша в притузі великій? (Б. Грінченко); Хто може тоді жартувать, коли люд Од горя й притуги німує (В. Словник української мови у 20 томах
  6. притуга — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
  7. притуга — Притуга, -ги ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Ном. № 5839. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Чуб. V. 461. Словник української мови Грінченка