1. Словник поетичної мови Василя Стуса

прошва

про́шва

И, ж. 1. Смужка мережива або вишитої тканини, вшита чи призначена для вшивання у виріб з тканини. 2. Вузька смужка тканини чи шкіри, вшита в шви одягу або взуття.

Жила-була: ходила на базар,

по поликах водила прошви карі,

корову одлучала од отари

і ввечері, коли чадний ліхтар

ванькир освітлював — місила свиням

полову житню й білі буряки. (П-2:261).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прошва — про́шва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прошва — -и, ж. 1》 Смужка мережива або вишитої тканини, вшита чи призначена для вшивання у виріб із тканини. 2》 Вузька смужка тканини чи шкіри, вшита у шви одягу (перев. форменого) або взуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прошва — ПРО́ШВА, и, ж. 1. Смужка мережива або вишитої тканини, вшита чи призначена для вшивання у виріб з тканини. Усміхнулась я, глянувши на шовкову блузку з шотландської картатої, синє з червоним, матерії, з дорогими прошвами і стрічками (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах