радосте-біда
ра́досте-біда́
Радосте-біди, ж., інд.-авт. Похідне від радість і біда.
Я там сидів, де трьох річок вода -
Дніпра, Десни і неба — струмувала
і обережно серце обмивала
якась непевна радосте-біда. (ЧТ:121).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me