радосте-біда

ра́досте-біда́

Радосте-біди, ж., інд.-авт. Похідне від радість і біда.

Я там сидів, де трьох річок вода -

Дніпра, Десни і неба — струмувала

і обережно серце обмивала

якась непевна радосте-біда. (ЧТ:121).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me