рясночолий

рясночо́лий

А, -е, інд.-авт. Похідне від рясний і чоло.

Я, певне, яблуня була,

поморочила світ довкола,

в рясному цвіті рясночола

тужила, ніжилась, жила. (П-2:296).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me