самовтеча

самовте́ча

І, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втеча.

Літник

накинути б на утлі плечі

та рухатися — не до речі

звільнитись бажань самовтечі... (Т.1, кн.2:98);

Доброму і злому

кажи межу і позначи шляхи

для самовтечі. (П-2:136).