самовтрата
самовтра́та
(самоутрата), -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втрата.
Проминання — цілюще.
Одужання — самовтратою. (ВЦ:160);
Поки стане,
захолоне крутіш осуг
невблаганний
з самовтратами самосуд. (Т.1, кн.2:233).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовтрата — -и, ж. Спустошеність, втрата особистістю духовності, моральності. Великий тлумачний словник сучасної мови