самовтрачений

самовтра́чений

А, -е, інд.-авт. Похідне від само... і втрачений.

...хто скін свій пережив

ще замолоду, змалку, від народжень,

наважившись до всіх самоутрат

у цьому самовтраченому світі. (ЧТ:139).