самозникання
самозника́ння
Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і зникання.
Море
розтопленого жалю хлюпотить
і нас відстрашує — чеканням довгим
благословенної своєї смерти,
як найпевнішого самозникання
у завше безгріховнім небутті. (ЧТ:112).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me