самозникання

самозника́ння

Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і зникання.

Море

розтопленого жалю хлюпотить

і нас відстрашує — чеканням довгим

благословенної своєї смерти,

як найпевнішого самозникання

у завше безгріховнім небутті. (ЧТ:112).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me