самозатемнення
самозате́мнення
Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і затемнення.
Ось тут мені не застує
самозатемнень невситуща хмара
ні сонця, геть студеного, ні зір. (Т.1, кн.2:139).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me