самопочезання

самопочеза́ння

Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і почезання.

Зухвало як – цуратися душі

і навертати й повнитись. І вічно

летіти в сонмі самопочезань. (ВЦ:174);

Ми радо полишаєм власні гнізда

і, випускаючи бажання в лет,

все квапимось до самопочезання,

мов шлях од себе — справжній для душі. (ЧТ:48);

Гуде басове жалюзі,

йде репетиція страждання,

прем'єра самопочезання. (П-1:104).