самопостання

самопоста́ння

Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і постання (від поставання).

По ліву руку — древній, аж до ер

самопостання, гоном безберегим,

щовбом смертельним, що наліг на серце

і наслухає втомлене буття —

той древній світ — і радісний і тужний —

непам'яті. (П-2:136).