самопомножений
самопомно́жений
А, -е, інд.- авт. Похідне від само... і помножений.
І ще здалося — вдосвіта, наосліп:
що я себе утратив многотою
самопомноженого цього світу... (ЧТ:31).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me