самопоминання

самопомина́ння

Я, с., інд.- авт. Похідне від само... і поминання.

Ти загубився в горі — не знайтись

у чорноводді змовклого волання,

в ропі чекань і самопоминання

і гуку, що доносить благовість. (П-2:111).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me