самопоминання
самопомина́ння
Я, с., інд.- авт. Похідне від само... і поминання.
Ти загубився в горі — не знайтись
у чорноводді змовклого волання,
в ропі чекань і самопоминання
і гуку, що доносить благовість. (П-2:111).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me