саморозсвітання

саморозсвіта́ння

Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і розсвітання.

Не прагни, сину мій, а бережись,

тримаючись вервечки існування,

і научайся саморозсвітання,

і мерехтіти радістю навчись. (ЧТ:164).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me