саморозсвітання
саморозсвіта́ння
Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і розсвітання.
Не прагни, сину мій, а бережись,
тримаючись вервечки існування,
і научайся саморозсвітання,
і мерехтіти радістю навчись. (ЧТ:164).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me