самосмерть

самосме́рть

І, ж., інд.-авт. Похідне від само... і смерть.

Хіба що так: недозволенний простір

живого духу кличе самосмерть

подобою життя. (ВЦ:173);

...дар перевтілення то Божий дар:

грудьми припасти до планети, болем

з землею злютуватись і навік

позбавитися права самосмерті. (Т.1, кн.2:124).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me