самосмерть
самосме́рть
І, ж., інд.-авт. Похідне від само... і смерть.
Хіба що так: недозволенний простір
живого духу кличе самосмерть
подобою життя. (ВЦ:173);
...дар перевтілення то Божий дар:
грудьми припасти до планети, болем
з землею злютуватись і навік
позбавитися права самосмерті. (Т.1, кн.2:124).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me