самоуникання
самоуника́ння
Я, с., інд.-авт. Похідне від само.,, і уникання. Уникання самого себе.
...втрачаєш право самоуникання,
самопереростання скрайніх меж
і, розминувшись із самим собою,
ти почезаєш у незгоді вчинків... (ЧТ:35);
Коли спромога самоуникань
при узголів’ї спалахом прозріння
відкриється тобі, як благостиня
прощень, опрощень, прощ і прощавань. (П-1:62).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me