самоуникання

самоуника́ння

Я, с., інд.-авт. Похідне від само.,, і уникання. Уникання самого себе.

...втрачаєш право самоуникання,

самопереростання скрайніх меж

і, розминувшись із самим собою,

ти почезаєш у незгоді вчинків... (ЧТ:35);

Коли спромога самоуникань

при узголів’ї спалахом прозріння

відкриється тобі, як благостиня

прощень, опрощень, прощ і прощавань. (П-1:62).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me