самоупокоєння
самоупоко́єння
Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і упокоєння. Упокоєння себе.
А спіралений
кавалок шляху скручується ще
до цілковитих самоупокоєнь. (ЧТ:96).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
самоупоко́єння
Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і упокоєння. Упокоєння себе.
А спіралений
кавалок шляху скручується ще
до цілковитих самоупокоєнь. (ЧТ:96).