самоутрачений
самоутра́чений
А, -е, інд.-авт. Похідне від само... і утрачений. Утрачений для самого себе.
Тільки за шелом'янем,
за порожнечею і небуттям
ти знову повертаєшся до себе,
але – самоутрачений навік. (ЧТ:131).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me