самоутрачений

самоутра́чений

А, -е, інд.-авт. Похідне від само... і утрачений. Утрачений для самого себе.

Тільки за шелом'янем,

за порожнечею і небуттям

ти знову повертаєшся до себе,

але – самоутрачений навік. (ЧТ:131).